Гастрономія як мистецтво
Нещодавно в місті Лодзь мені пощастило стати свідком прекрасного гастрономічного перформансу польського шефа Даріуса Кужняка. На великому круглому столі, вкритому папером, енергійний шеф разом зі своїм старанним су-шефом розбризкували солодкі соуси. Вони робили мазки солодкими субстанціями. Ситуація нагадувала те, як свої шедеври малював художник Джексон Поллок. Тут і соус з манго яскраво-жовтого кольору, і густий карамельний, смородинове варення і багато чого іншого. Була навіть субстанція незвичного для їжі сірого кольору, проте, дуже навіть смачна. Після того, як усе полотно було розмальоване, Даріус почав наливати охолоджений азот у великі шоколадні яйця, наповнені окрім цього шматочками фруктів, квітами та шоколадними цукерками. Після цього яйця кидали на стіл з силою, щоб ті розбилися. Коли було розбито останнє яйце, гостей запросили приступити до трапези. Кожному роздали по ложці і ті задоволені уплітали незвичайний десерт. Після того, як шеф звільнився, з ним вдалося трохи поспілкуватися:
У чому суть Вашого перформансу?
Я нещодавно відкрив свій новий ресторан в Лодзі під назвою Street Art Deluxe. Я змішую різноманітні способи подачі їжі. У мене немає бар'єрів. Головне – має бути смачно! Ну і, звісно, все повинно добре виглядати.
У перформансу є назва?
Усі інгредієнти я називаю фарбами. Ми просто "фарбуємо" на столах в ресторані. Як такої назви немає.
Скільки інгредієнтів Ви використали для "страви"?
Тут кілограм фруктів, п'ять кілограм шоколаду та азот. Трохи 20 літрів.
Як довго Ви показуєте цей перформанс?
Тут в Лодзі я точно перший, хто робить щось подібне.
Я в Лондоні нещодавно пробувала морозиво з азотом.
Так, я теж його роблю. У мене в ресторані можете спробувати таке морозиво з червонокачанною капустою, селерою та халвою. Я дуже люблю міксувати смаки. Напевно, даються взнаки змішані гени. У мене мама росіянка, батько з Німеччини. Бабуся з Польщі. Ось тому такий "інтернаціонал" твориться на моїй кухні.
Автор: Оленка Мартинюк.
Коментарі користувачів: (0 )
Написати коментар