Як знімають рекламу їжі

 

 

 

 

З дальнього правого краю вилки, на якій наколоте тортеліні, повинні крапнути дві краплі двічі: перший раз, коли вилка піднімається над тарілкою, а другий, коли вилка застигає в повітрі на мить і починає підніматися знову. 

"Світло. Камера. Крапаємо", кричить Майкл Соморов, режисер зі стажем, який знімає для Burger King, Papa John і декількох інших мереж швидкого харчування і не лише. Він – один з кращих в рекламі їжі, якого наймають, щоб перетворити звичайнісіньку їжу на жадані об'єкти нереальної краси. У цій ніші на ринку є декілька імен, і усі вони невідомі за її межами. Однак, звертаючи увагу на те, що фуд-конгломерати вкладають в теле-рекламу 4 мільярди доларів щорічно, їх творіння напевно більш популярне, ніж творіння будь-якого комерційного художника. "Наші аудиторії можуть зрівнятися по масштабу тільки з аудиторіями в кіно", говорить Пан Соморов. Він не хоче називати, для кого знімає ролик цього разу. Звичайно, адже в рекламі усе виглядає набагато апетитніше, ніж в житті. Навіть пара від їжі несправжня: це стажист тримає під столом машинку для відпарювання речей. А соус до пасти поступає по трубах, захованих за стравою. Після десяти дублів нарешті соус до пасти подається синхронно з рухами вилки і тепер кадр можна показа

ти замовникам, які сидять в сусідній кімнаті студії. 

"Я заробляю на життя тим, що малюю красиву реальність довкола їжі. Адже легко зняти на камеру красивий захід або красиву дівчину. Це може зробити кожен. У мене тут – локшина в кадрі"! – говорить Соморов. Гонорари режисерів варіюються від 60 до 150 тисяч доларів за один знімальний день. 

Після кризи мережі ресторанів швидкого харчування почали ще активніше рекламувати себе на телебаченні. Їх бюджети на рекламу по телевізору складають 3% від їх бюджету. Зазвичай компанії починають рекламуватися по телевізору коли запускають нові продукти або ж хочуть нагадати про старі. У будь-якому випадку реклама повинна спокусити глядача, щоб той захотів з'їсти те, що побачив. Такі режисери, як Соморов не знімають ті кадри, коли сім'я заходить в ресторан, це роблять інші, вони ж відповідальні за їжу і тільки. 

Американський фаст-фуд Checkers, який спеціалізується на приготуванні курячого м'яса, найняв режисера Майкла Шрьома, який вже 11 років знімає ролики для Domino's і McDonald's. Вказівка була: зняти без рук в кадрі. Після сорокового дубля замовники отримали кадр, в якому вологе біле м'ясо відскакує від тарілки в уповільненій зйомці. "Набагато складніше розламати печиво з шоколадними чіпсами", говорить Пан Шрьом. Для одного кадру Nestle їм довелося розламати сто шматків печива. Він може знімати, як шоколадний сироп ллється на лист карамелі, а в уповільненому перегляді, коли усе знято на камеру яка робить 1 600 кадрів в секунду, такі зйомки виглядають майже еротичними. "Ви використовуєте ту ж частину мозку, коли дивитеся порнографію і коли їсте. Це та ж секція, яка відповідає за основні інстинкти", каже Пан Шрьом. 

Відома історія про те, як в 1970 році на компанію, яка випускала супи Campbell, подали скаргу проти того, що в рекламі супу плавали мармурові камінчики, які імітували овочі, мабуть для того, щоб вони краще спливали. 

Звичайно, реклама – нечесна гра і в ній використовують багато неїстівних речей, аби лише було красиво. Наприклад, пасту і піцу до вилки приклеюють клеєм. Лід в напоях зроблений з акрилу і коштує по 500 доларів за кубик. Піна на пиві в рекламі – це швидше за все силіконовий гель, змішаний з пудрою і водою. Іноді в червоне вино додають нарізані помідори. Так, що їжа, яку Ви бачите на екрані, це просто точні копії продукту. Одного разу в рекламі морозива використовували сало і кукурудзяний сироп адже під теплом софітів неможливо знімати морозиво, Такі маніпуляції роблять, тільки отримавши схвалення клієнта. В день зйомки їжу, яку зніматимуть затверджують як мінімум сім чоловік. 

Проте, тут не слід перегинати палицю: занадто "ідеальна" їжа також не вселяє довіри. Тут слід працювати, як візажисту, щоб створити образ привабливої дівчини з сусіднього двору, а не гламурної недоступної пані. 

До початку 1970-х більшість теле-реклам були статичними. Потім  Елберт Бадін почав знімати, використовуючи мікро-лінзи, які могли зафіксувати індивідуальні краплі води на банці мінералки.  Саме він придумав багато термінів в цій сфері: наприклад, кадри на яких продукт просто хочеться з'їсти (crave  shots) або ті, на яких продукт, як герой височіє на тарілі (зазвичай такі з'являються в останні декілька секунд ролика - hero  shots). Пан Бодін також придумав літаючу їжу, яка надає значущості продуктам та їжі.