Пол Міазга. Час подумати про себе та про ближніх

 

 

 

 

На полицях магазинів Києва практично не можна знайти борошно і гречку, ціни на які виросли в чотири рази за декілька тижнів і залишаються високими. Наслідки посухи минулого літа нарешті відчутні особливо для найбідніших в цей важкий для країни час. Для тих людей, для яких кожна гривня, – якщо не копійка – має значення.

Це відчутно, якщо ресторани міста планують влаштувати великі святкування Масляної і відповідно підняти ціни на млинці/налисники у своїх меню, що й казати про піцерії, які витрачають набагато більше грошей на борошно, щоб робити свої знакові страви. У будь-якому випадку по українських/російських та італійських ресторанах це вдарить найсильніше, адже вони дуже залежать від борошна. 

Дефіцит може бути частиною повсякденності і не дивує моїх читачів, однак, шок не може не помітити жодна людина. У кожного є хтось, на кого вплине цей дефіцит. Тому я закликаю усіх допомагати тим, хто не може купити елементарні продукти. Нещодавно я дивився по телевізору документальний фільм про дітей, які склали список речей, які вони б хотіли зробити, доки їм не виповнилося 30 років. Одним з пунктів в списку стало наступне: купувати продукти для когось незнайомого, але потребуючого їх. Досягнення 30-річного віку (чи 40-річного) або ж інша навіжена ідея корисні, якщо при цьому ми згадуємо про те, що час минає і нам необхідно зробити щось, що залишить позитивний слід після нас. Як Ісус говорить у Біблії про те що верблюдові легше пройти крізь вушко голки, ніж багатій людині потрапити до раю.

Українці – нація, яка переважно боїться Бога (серед них є христяни, також євреї і мусульмани). Тому цього року нам треба готуватися до Великого Посту, допомагаючи ближнім. Як же можна віддати повагу християнским ідеалам віддачі і безкорисливості, якщо не підтримувати менш забезпечених, заплативши за чиїсь продукти або ж подарувавши нужденному пенсіонерові пачку борошна? Ціна 20-30 гривень за борошно для нас - це на одне пиво у барі або ж чашку кави менше в місцевому кафе - мала ціна за добро.

Порозглядайте людей в супермаркеті, де Ви купуєте продукти, цього тижня. Чи не стоїть за Вами пенсіонер, який хоче купити звичайний набір продуктів, але у нього в руках зім'яті дрібні купюри, які він дбайливо копив? Якщо відповідь ствердна, проведіть у магазині ще декілька хвилин і делікатно запитайте, не могли б Ви заплатити за його/її товари. Якщо Вас запитають, чому: не відповідайте. Всеодно знову ж таки по Біблії: ліва рука не повинна знати, що робить права. Добродійність хороша, коли вона анонімна, по можливості. Нехай Ви відчуватимете доброту, а не кричатимете про неї на весь світ або ж писатимете про неї на транспарантах. Будьте добрими заради Бога!

Автор: Пол Міазга – канадський шеф-аматор, а також гурман, що живе у Києві з 2001 року. У минулому редактор рубрики "Розваги" у виданні Kyiv Post. У вільний від викладання в своїй кулінарній школі UkeyThai, працює журналістом-фрілансером, а також англомовним редактором.