Пол Міазга. Їжа та важливість традицій

 

 

 

 

У 2010-му році я намагався говорити про важливість нашого відношення до їжі: нею треба насолоджуватися, дбайливо вибирати її, пробувати нове і підтримувати тих, хто усіма силами доводить важливість правильного харчування.  У світі, у якому їжа стає ще одним маркетинговим засобом таким як нафта, сталь чи деревина, українцям треба переглянути їх ні новорічні/різдвяні традиції. Тобто треба бути вдячними тому, що належите суспільству, для якого їжа має значення і означає приналежність до деякої культури і системи вірувань.

А тій частині світу, звідки я родом, американці люблять вважати що традиційна їжа має важливе значення: індичка на День Подяки символізує дружбу і розподіл між багатьма, який почали корінні американці і пілігрими, які приплили в 1620 році на кораблі з назвою Mayflower; поширення фаст-фудів де можна купити їжу, не виходячи з машини, починаючи з 1950-х, означає важливість швидкості і автомобілів в американській і також світовій торгівлі, а ще бабусин домашній яблучний пиріг припускає прихильність до страв, приготованих з любов'ю. Проблема з усіма цими міфами в тому, що у сучасному світі наше відношення до такої їжі багато що говорить про культуру країни.

12 страв, які так довго асоціювалися з традиційним українським різдвяним столом (без м'яса і з двома видами риби) не можна купити в заздалегідь упакованій генетично модифікованій формі. Я можу сказати лише про дві страви зі списку – маринований оселедець і вареники – які стали комерційно успішними стравами. Усе інше робиться вручну і з любов'ю (з теплотою, використовуючи місцеві інгредієнти без ГМО) і в комплексі формує частину більшого цілого – святкування, яке демонструє прихильність українців до землі та історії. Свято має свої канони. Усі страви на столі з'явилися невипадково і багато українців знають це і поважають традиції.

Порівняйте Українське Різдво з Американським Днем Подяки, який є великою комерційною кампанією. Практично усе орієнтовано на прибуток: починаючи від вирощування неприродно товстих індичок до приготування гарбузового пирога, журавлинного соусу овочів, картоплі-пюре і начинки для індички з банки чи з коробки. Порції величезні, і такі ж люди, які їх їдять. Що відмітно, майже ніхто не згадує важливість корінних американців в приготуванні цієї їжі і того, з якою віддачею вони вирощували свої продукти. Більшість американців втратили зв'язок із землею і їжею: тобто якщо усе для "традиційного" свята виходить з коробки чи з консерви, чи можете Ви ще говорити про те, що знаєте, не лише як годувати, але і виховувати Вашу сім'ю? Куди пропала гордість традицій? Де ж повага до землі і тих дарів, якими вона Вас забезпечує?

На це Різдво я щиро бажаю, щоб усі українські сім'ї знайшли час і подякували за їжу на їх столах, а також подумали про те, як вона до них потрапила. Поговоріть з батьками чи з бабусями і дідусями. Не будьте чужими тому, що вирізняє Вас, українців. Поважайте традиції. Поважайте себе. Поважайте землю.

Автор: Пол Міазга – канадський шеф-аматор, а також гурман, що живе у Києві з 2001 року. У минулому редактор рубрики "Розваги" у виданні Kyiv Post. У вільний від викладання в своїй кулінарній школі UkeyThai, працює журналістом-фрілансером, а також англомовним редактором.