Дбайливі італійські матері

 

 

 

 

Нещодавно в Римі Даніела Варано з друзями вечеряла баклажанами з пармезаном, які приготувала мати 33-річної піарщиці. Тим часом мама знаходилася за 500 миль у Болівано, маленькому містечку південної Італії. Незважаючи на такий кілометраж вона робить те, що треба, щоб почастувати свою дочку домашньою їжею. "Пологова нитка ніколи не переривається", говорить Пані Варано, 61-річна мати Ліна.

Як і тисячі інших мам по усьому південному регіону Італії під назвою Калабрія вона має надію на Доменіко Мартино, 39-річного водія вантажівок, який зробив собі кар'єру як кур’єр перевезень лазан’ї, равіолі та інших традиційних страв на довгі відстані.

Щосуботи після обіду Пан Мартіно забирає тисячі кухонних контейнерів по кухнях Калабрії і за ніч довозить їх в столицю Рим, доставляючи їх до дверей будинку дітей якраз до недільного обіду.

Коли Міс Варано приносять посилку – вона кличе усіх друзів на імпровізоване свято. "Усі відкладають свої плани аби лише пообідати", говорить вона. "Хоча це і звучить дивно, але я підтримую емоційний контакт зі своєю сім'єю".

Пан Мартіно – один з десятка таких розсильних, які виконують бажання калабрійских матерів : доставити їду їх дітям, які відлетіли так далеко. Тоді як Пан Мартіно обслуговує тільки район Риму, інші водії кожного тижня вирушають з Калабрії по усій Італії.

"Вони не хочуть, щоб їх діти що-небудь робили. Навіть вставали рано вранці і йшли на ринок" говорить Гоподин Мартіно, запихаючи ящик з апельсинами у свою вантажівку в суботу після обіду. "І мені це підходить".

Цілими поколіннями калабрійські жінки вкладали усю свою любов в недільний обід. Вони старалися і готували шикарні обіди зі свіжої пасти тушкованого м'яса і домашньої зелені, щоб заманити своїх дітей назад в гніздечко кожного тижня. Це було легко коли діти жили неподалік або ж як часто траплялося: на верхніх поверхах, побудованих або куплених їх батьками. Однак, сьогодні традиція недільного обіду переживає не кращі часи.

Для молодих італійців мало роботи - особливо на біднішому півдні країни – що змушує людей мігрувати на північ у великі міста, залишаючи своїх матерів. У Калабрії яка знаходиться на пальцях "італійського чобота" 52% італійців у віці від 15 до 64 років були "неактивними", не працювали або ж не вчилися велику частину 2010 року, згідно італійському статистичному бюро. Влада також стверджує, що Калабрія – батьківщина Ндрангети мафіозного угрупування, яке контролює економіку регіону, і зменшує кількість робочих місць.

Кар'єра Пана Мартіно почала розвиватися у кінці 90-х, коли він доставляв шоколад і пасту до супермаркетів по регіону. Він заснував свій бізнес 10 років тому після того як декілька мам попросили його підтримувати "гастрономічний" зв'язок зі своїми дітьми, які знаходилися далеко. Чим більше членів сім'ї роз’їжджались  по усій Італії, тим більше процвітав бізнес Пана Мартіно.

З часом майже 3 000 матерів дзвонили йому кожна зі своїм замовленням, згадує Пан Мартіно. Багато хто хотів отримати знижку від ціни звичайного кур’єра, інші хотіли, щоб їх страви були доставлені точно в обід. Деякі матері просили його дізнаватися подробиці про нове життя їх дітей. Хтось навіть просив номер його мобільного.

"Я хотіла знайти когось, хто ставився б серйозно до цього завдання", говорить Аннамарія Карері, сивоволоса 69-річна жінка яка покликала Пана Мартіно у свій будинок в суботу і вручила йому 74 кілограми їжі, які вона приготувала для своїх трьох дорослих дітей, що живуть в Римі. Як і інші клієнтки вона не критикує ціни на перевезення, які і так досить низькі порівняно з іншими кур’єрскими послугами. Пан Мартіно просить приблизно 21 долар США за 25 кіло посилки.

Своєчасна доставка дуже важлива, додає Ліна Варано, поки чекає дзвінка від Пана Мартіно. Вона цілими днями готує свої посилки, збираючи у своєму саду боби, цитрусові, і помідори, з яких вона робить сік для свіжоприготованих равіолі.

З такої нагоди вона приготувала артишоки в хлібних крихтах, котлети зі свинини і фаршировані баклажани за один вечір за допомогою своєї 90-річної свекрухи. Палиця салямі з нещодавно убитої свині була обернута у фольгу для її подорожі в Рим.

Пан Мартіно і маленька команда помічников збирають посилки увесь ранок – це нелегко. На багатьох будинках немає табличок. Йому часто дзвонять матері з проханнями отримати інформацію про статус посилки або ж підігнати його.

"Там же сире м'ясо і я не хочу, щоб воно зіпсувалося", сказала одна мати, намагаючись добитися того, щоб її посилка була в пріоритеті.

"Сеньйора, до усіх посилок однакове відношення", відповів Пан Мартіно.

Вантаж привозять на склад в Калабрії і пакують в менші машини, на яких Пан Мартіно їде в Рим. Вона приїжджає в столицю опівночі, спить у вантажівці і встає на світанку в неділю, щоб доставити усе до обіду.

Антоніо Натале, 37-річний син Пані Карери вийшов на поріг в синьому спортивному костюмі і кросівках, щоб забрати посилку, що складається з курячого м'яса, банок з оливками, домашнього мигдалевого печива і рибного бульйону. "Бачите, яким хворобливим був для неї наш розрив", каже він.

Шкільний учитель Пан Натале отримує недільні передачі ось вже 8 років. Він дуже сумує за мамою, але говорить, що "дороги назад нема".