Пол Міазга. Насолоджуватися ароматом троянд...

 

 

 

 

Завдяки моєму польсько-українському корінню я виріс у сім'ї, де консервація персиків, вишень, абрикосів, полуниці (взагалі усіх видів ягід), навіть яблук була невід’ємною частиною літа. Я пам'ятаю як проводив суботні вечори, наповнюючи фруктами банки, насипаючи туди цукор і доливаючи воду (за потребою), консервуючи їх і кип'ятивши, щоб ласувати смачними цілими фруктами у розпал зими. Я скаржився, що мені доводилося займатися цим замість того, щоб гуляти на вулиці, але я ніколи не шкодував про результат своєї праці.

У ці дні я насолоджуюся тим, наскільки розвинена культура вживання фруктів в Україні. Тут у всіх є клаптик землі з декількома фруктовими деревами: грушами, сливами, абрикосами, вишнями, яблуками тощо. На більшій частині території Канади занадто холодно, щоб вирощувати такі дерева (окрім яблунь), окрім деяких локацій в Британській Колумбії і південному Онтаріо.

Це означає що українські поселенці подібно до моїх родичів повинні були купувати імпортовані фрукти, щоб дотримуватися деяких традицій. Тобто створення консервацій коштувало дорожче: Вам рідко вдавалося покуштувати фрукт перед купівлею; Ви не знали, коли починався сезон для того чи іншого фрукта, виняток становили яблука, чорниця і полуниця (усі вони ростуть в Канаді); а маючи готові консервації з магазину багато хто взагалі перестав займатися консервацією, адже вони запросто могли купити вже готове. Консервована їжа - частина північноамериканської культури "викидання", яку я ненавиджу.

Тому я просто відвожу душу, коли зараз відвідую ринки і купую персики, нектарини, вишні, малину, чорницю та усі інші сезонні фрукти. Мені цей процес нагадує про те, що фрукт може і має бути чимось особистим, а не чимось запакованим в Таїланді або в Мексиці.

Коли я купую фрукти у продавців, то відчуваю фізичний контакт з тим що я їм - це відчуття давно забуте в Північній Америці і в більшості країн Європи, де чорниця полуниця, персики і все-що-завгодно можна придбати цілий рік. Ці фрукти не мають справжнього смаку, але виглядають ідеально, чи не так? Життя тут нагадало мені про те, що їжа має бути на смак саме такою, а якщо її смак не такий, означає, що її краще не куштувати. Звучить як прописна істина, але саме цьому мені цьому треба було навчитися заново.

Оскільки все більше українців починають купувати їжу в супермаркетах і магазинах, створених за західним зразком з питань зручності я закликаю їх влітку купувати продукти на критих ринках або у бабусь, які самі назбирали урожай на своїй дачі. Це і є той фізичний контакт з їжею, який Вам потрібен, і який Ви отримуєте, купуючи і куштуючи прямо на місці. Я маю наувазі фрукти і овочі, не згадуючи вже про яйця, м'ясо і рибу.

Сходіть на найближчий ринок. Скуштуйте сільськогосподарську продукцію. І слідуйте прислів'ю: йдучи по життю знаходьте час для того, щоб насолоджуватися ароматом троянд. Чи персиків - чи будь-якого іншого сезонного продукту.

Автор: Пол Міазга – канадський шеф-аматор, а також гурман, що живе у Києві з 2001 року. У минулому редактор рубрики "Розваги" у виданні Kyiv Post. У вільний від викладання в своїй кулінарній школі UkeyThai, працює журналістом-фрілансером, а також англомовним редактором.